«Шкурний інтерес» чи як правильно оцінювати свої картини?

Є кілька шляхів для оцінювання своєї картини:

1. Поставити суму, яка потрібна для покупки якоїсь речі/оплати чогось. Цей варіант варто відкидати відразу, так як художня цінність створеної вами картини не може залежати від ціни на сумочку, що сподобалася, або від вартості оплати семестру навчання, скажімо, в Оксфорді.
2. Поставити дуже низьку ціну. Часта помилка художників-початківців – скромність. Думки «Ну, я ще невідомий (невідома), як я можу ставити високу ціну?…» – ні до чого доброго не приведуть. Дійсно, світ не без добрих людей, але давайте дивитися на речі реально: навряд чи якийсь колекціонер вам писатиме і вмовлятиме продати йому вашу картину дорожче, ніж за ту вартість, яку ви вказали.
3. Третій варіант, на мою думку, найправильніший і справедливіший. Відповідно цього принципу я і дотримуюся при «ціноутворенні» на свої картини. Я вважаю, що оцінювати створену картину варто, виходячи з того, скільки душевних сил (про технічне виконання я зараз навіть не кажу) ви вклали при її написанні. Думаю, кожен митець у цьому мене зрозуміє, адже картина – це не просто мазки пензлем чи маркерами, не просто рухи мишкою на екрані комп’ютера. Картина – це, перш за все, ідея, яка зароджується десь у глибині серця художника, цю ідею він виношує, буває не один день, інколи і не один місяць. І тільки потім, обережними кроками, боячись злякати натхнення, починає втілювати задуманий образ. Саме тому не можна дивитися на ціни конкурентів (це взагалі шкідлива практика, адже кожен митець, як і кожна картина – унікальна), а потрібно просто згадати весь процес створення вашого шедевра та не соромитися поставити його реальну вартість. І пам’ятайте завжди: пориви вашої душі безцінні!