Пекло завжди поруч… зло ніколи не дрімає… смерть не можна обдурити… Є безліч крилатих висловів про «темний бік». Але який у них сенс? Люди є люди, і залишаються незмінними через століття та епохи.
У кожній релігії своє уявлення про Пекло, але в загальноприйнятій культурі вважається, що демони намагаються спокусити людину, щоб її душа потрапила до Пекла. Я не християнка, тому маю своє уявлення про потойбічне життя. Але якщо сприймати Пекло як символ, то в чому сенс розбещення душі? Щоб варити її у казані? Щоб мати змогу знущатися у найгірших уявленнях середньовічних тортур? Навіщо?…
У моєму розумінні Пекло, як символ зла, має харчуватися силою людей, висмоктуючи з неї всі життєві соки. Таким чином, можна сказати, що Пекло – це не в’язниця для грішних душ, а травна система, завдання якої забезпечувати «темний бік» необхідними цілющими силами. А демони-спокусники – це свого роду бактерії, що сприяють процесу розщеплення їжі, що потрапляє в цю систему.
Відповідно, можна сказати, що Пекло не спокушає і не катує людські душі, а перетравлює їх, огортаючи кислотами, жовчю та слизом для розщеплення душі на поживні ферменти. А на що перетворюється їжа, що пройшла травну систему людини? На це ж перетворюються і душі, що пройшли травну систему Пекла.
І найцікавіше, що це переварювання душ здійснюється тут, у земному житті. Потойбічне життя грішників виступає лише фінальною стадією, коли цілющі речовини, отримані з розщепленої ферментами душі, всмоктуються травною системою, а потім відправляються туди ж, куди і їжа, позбавлена будь-яких поживних ферментів, з людського організму.
Тому в моєму розумінні такою є доля душі, яку змогла проковтнути «темна сторона» – забуття в каналізації. Це особисто моя думка і я не закликаю з нею погодитись. Але саме тому я вирішила дати таку назву своїй колекції, присвяченій темі містики та есхатології.
