Хоча ми поняття не маємо, як треба виживати під час війни, виявилося, що вчинили дуже мудро, зробивши запас продуктів на два тижні. Нині у Києві працюють далеко не всі продуктові магазини. А у тих, що відкриті, спостерігається гострий дефіцит товарів та величезні черги людей прямо на вулиці. Тому ми вирішили, що будемо витрачати наявні у нас продукти ще більш економно, щоб їх вистачило на три тижні. Зрештою, вважається, що легке недоїдання корисне для здоров’я… принаймні, хочеться в це вірити.
Українська армія не дала росіянам прорватися до Києва. Тому точаться бої за маленькі містечка навколо столиці на північному заході та північному сході. Нам постійно чути вибухи, що долинають здалеку. Регулярно гуде сирена повітряної тривоги, стріляють як у передмісті, так і у самому Києву. І хоча, як і раніше, страшно, і застигає кров у жилах при звуках сирени, з’явилися перші ознаки звикання до війни.
Ми вже не ховаємось у ванній під час повітряної тривоги, керуючись правилом «двох стін», і не відриваємося від роботи, коли десь далеко відбуваються вибухи. Звичайно, це неправильно, потрібно завжди тримати себе в тонусі і не нехтувати заходами безпеки. Але, ймовірно, таке звикання – це своєрідний психологічний захист від того, щоб не збожеволіти від війни.
Також сьогодні представники Росії вперше зустрілися із представниками України для проведення переговорів. І, зрозуміло, серцем хотілося, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Але розумом нам підказував, що ці переговори нічим не закінчаться. Тому що здаватися ми не маємо наміру, а Москва вимагатиме капітуляції. UPD: Так і сталося.