Усі сім днів війни у нас закликали писати росіянам в соціальних мережах та різних месенджерах про те, що насправді відбувається в Україні. Але це в основному призводило до того, що люди розчаровувалися в росіянах. Ми чули у відповідь, що жодної війни в Україні немає, а просто відбувається спецоперація з ліквідації українських воєнізованих угруповань. Про те, що ми маємо незаконний уряд, який прийшов до влади шляхом державного перевороту, і російська армія від нього рятує українців.
Загалом багато чого чули у відповідь від росіян, які наполегливо вірили у правильність дій Путіна. Деякі навіть стверджували, що війна закінчиться, коли росіяни знайдуть Степана Бандеру, якого взагалі-то вбили у 1959 році, і пропонували його видати для припинення війни. Зрозуміло, після таких розмов думок, що українці та росіяни є «братськими народами», залишалося дедалі менше.
Але коли війна торкнулася і самих росіян, їхнє ставлення до того, що відбувається, стало змінюватися. По-перше, велика кількість вбитих і потрапивших в полон російських солдатів почала хвилювати жителів Росії. По-друге, розпочалися перші негативні впливи економічного тиску на Росію. По-третє, всі вже зрозуміли, що захопити Україну за 1-2 тижні, як планував Путін, не вдасться.
Жителі Росії зараз розколюються на три соціальні групи: 1. Імперці – які продовжують вірити у правильність цієї війни. 2. Противники – які закликають припинити війну. 3. Нейтральні – люди, які ніби хочуть миру, але не готові заради цього щось робити. У результаті деякі відомі в Росії люди стали критикувати владу. А олігарх Роман Абрамович заявив про створення фонду допомоги постраждалим від війни в Україні. Також багато громадян почали масово залишати Росію. Деякі навіть приїхали в Україну, щоб воювати за нашу армію.
Останній факт у мене викликав невеликий сумнів щодо моїх вчорашніх роздумів. Звичайно, це не означає, що ми «братні народи», але може я погарячкувала в тому, що спосіб життя росіян – це терор?
UPD: Згодом виявилося, що ні, я мала рацію. Переважна більшість російських противників війни поступово стали нейтральними громадянами або перетворилися на пасивних прихильників створення російського «Третього рейху». Лише невеликий відсоток відкрито критикує владу та вважає свою країну винною у розв’язанні війни. Але ці люди стали ізгоями та не можуть вплинути на своє суспільство.