Багато наших знайомих поїхали з Києва, деякі залишилися, але з усіма я продовжую спілкуватися через інтернет. Звичайно, ми обговорюємо війну та Київ. Сьогодні торкнулися теми міжнародної підтримки. Друзі дуже нарікають на те, що без армії країн союзників вся підтримка є абсолютно символічною. Так, справді, нашим солдатам доводиться самим захищати свою землю. І, безумовно, добре, що багато іноземців із військовим досвідом приїжджають допомагати нашій армії. Але цього мало для перемоги, потрібна більша підтримка на державному рівні.
З іншого боку, ніхто не вірив, що ми зможемо протриматися хоча б один тиждень російського вторгнення. А завдяки тому, що інші країни приймають українських біженців, а також виділяють Україні фінансову підтримку, економіка України залишається в стабільному стані, немає дефіцитів важливих товарів для населення. Також вдалося уникнути соціальної кризи. Ну, і завдяки постачанню зброї та боєприпасів українській армії є чим воювати проти росіян.
І Київ лишається столицею України. Працює уряд, парламент приймає закони, у місті працюють екстрені служби, людям виплачують гроші за роботу та соціальну підтримку. А найголовніше – попри те, що кажуть російські медіа, у нас немає тотальної мобілізації мешканців. На війну йдуть лише добровольці та військові – люди, яких навчили воювати. А мирні люди підтримують країну тим, що працюють.